Огляд стану вендінгу Росії та СНД. Стаття 7, закінчення.
Закінчення. Попередня стаття в матеріалі від 30 липня 2009
Основною проблемою всього вендінгового ринку СНД і російського зокрема, є патологічна незговірливість власників місць. Справа в тому, що на думку власників магазинів, торгових центрів та інших подібних закладів вендінг - це надзвичайно прибутковий бізнес, в якому всю роботу робить автомат, а власник тільки ходить і забирає гроші з купюроукладача. Насправді це не так, вендінг це досить клопітке зайняття, особливо якщо у вас мережа з десятка автоматів. Але як пояснити це людині далекій від автоматичної торгівлі? От і доводиться переплачувати досить великі гроші за оренду. Тоді як у Європі та інших країнах сама наявність автомата в закладі додає йому певний престиж. Якщо у вас у магазині стоїть автомат, що продає гарну каву, то в очах нових клієнтів він виглядає популярним. Та й ціни на оренду там символічні. У Москві ж, або Києві в деяких торгових центрах ціна на оренду місця під автомат досягають 700-1000 доларів. І неважливо те, що торговельний автомат або платіжні термінал займає менше 1 квадратного метра площі.
Якщо ж говорити про держустанови, то там ситуація трохи інша, але не менш важка в плані оренди місць. Там інші складності. Дуже складно пробитися через усі бюрократичні перешкоди та одержати дозвіл на оренду. Процедура ця дуже тривала та займає іноді до 6-7 місяців. І ніякі відносно низькі ціни на оренду не компенсують тривалу біганину по інстанціях, тим більше що хабарів і відкатів доведеться сплатити ніяк не менше за суму оренди місця в досить відвідуваному супермаркеті, а те й більше.
Одним із самих популярних у плані вендінга, державних установ є вищі навчальні заклади. Увійти туди зі своїм автоматом дуже складно, але вже є напрацьовані методи, коли домовлятися йдуть не через канцелярію, а прямо до ректора ВУЗу. Привабливість в установки у ВУЗах пояснюється тим, що аудиторія в основному складається з молодих людей, яким не в дивину спілкування з технікою, а відповідно, торговельними автоматами там будуть користуватися без остраху. Так само ще одним фактором на користь ВУЗів є те, що інститутські їдальні та буфети закриваються відносно рано, максимум о 4-5 годин вечора, а студенти в стінах закладу затримуються, іноді довше, що викликає підвищений їхній інтерес до кавових та снекових автоматів.
Вендінг – це такий бізнес, у якому, як правило, немає сталих канонів та правил ведення бізнесу, зате завжди є місце для експериментів. Наприклад, Марк Евантс (Mark Evants), власник мережі автоматів Christmark Enterprises радить, у випадку незадовільних продажів, просто попересувати автомат по приміщенню. Тому що за його досвідом (компанія Марка оперує більш ніж 1500 автоматами різних видів) були випадки, коли зміщення автомата буквально на два метри убік давало колосальні результати в плані збільшення продажів. Показовим прикладом є також досвід бізнесменів із Самари, які просто щоранку виносили свій автомат для продажу презервативів у місцевий парк, де збирається молодь. Увечері вони його забирали назад. Такий незвичайний підхід, дозволив їм порядно заощадити на оренді та свій час на одержанні дозвільних документів. Добре що габарити та вага кондомата дозволяють це робити без проблем.
Великі оператори зазнають трохи інших труднощів. На перше місце у переліку основних проблем виходить логістика та оптимізація мережі. У таких компаніях один технік обслуговує до 2-3 десятків автоматів, залежно від типу автомата. Так, наприклад, у плані логістики легше обслуговувати кавові автомати, ніж снекові. Для порівняння, власники невеликих мереж з 5-10 кавоавтоматів ледве укладаються в робочий день. Так що оптимізація маршрутів та підготовка персоналу в майбутньому буде відігравати дуже важливу роль у справі побудови великих вендінгових мереж.